Якою бути мінімальній заробітній платі в 2011 році?

Новини

20 серпня 2010 року відбулось фактично завершальне засідання Комісії повноважних представників Сторін власників та профспілок щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2011 рік.

Профспілки ще в березні місяці ініціювали відповідні переговори з метою донесення своєї позиції щодо мінімальної заробітної плати при формуванні проекту Бюджетної Декларації та проекту Держбюджету на 2011 рік.

Переговорний процес, як завжди, йшов тяжко, з неоднозначними результатами й висновками.

Профспілкова Сторона, відповідно до рішення СПО та Президії ФПУ домагалась під час переговорів щоб мінімальна заробітна плата:

– з 1 січня 2011 року становила не менше розміру фактичного прожиткового мінімуму для працездатної особи, збільшеного на ставку податку з доходів фізичних осіб;

– до кінця 2011 року – не менше ніж 1,3 прожиткового мінімуму для працездатної особи (з урахуванням сімейного навантаження) збільшеного на ставку податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до затверджених Кабміном прогнозних макропоказників на 2011 рік, мінімальна заробітна плата, за умови врахування вимог профспілок, мала б складати з 1 січня 2011 року – 1174 грн, а до кінця року досягти 1655 грн.

Позиція профспілок на переговорах базувалась виключно на нормах Конституції України та законів України і зважаючи на наслідки кризи була максимально скоригована.

В умовах підвищення вартості природного газу для населення та підприємств теплоенергетики, а також очікуваного у 2011 році подорожчання основних продуктів харчування через несприятливі кліматичні умови поточного року, найбільш ефективним засобом соціального захисту працюючого населення мало б стати насамперед підвищення заробітної плати, зокрема шляхом підвищення державної гарантії – мінімальної заробітної плати.

Представники профспілок на переговорах наполягали, що заробітна плата є не тільки джерелом для існування працівників – основних виробників національного доходу, а й суттєвим чинником забезпечення платоспроможного внутрішнього ринку, а відтак – джерелом наповнення місцевих і державного бюджетів за рахунок податків (податку з доходів громадян, ПДВ, акцизного збору тощо), а також збільшення надходжень до Пенсійного та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування і економії видатків на житлові субсидії і допомогу малозабезпеченим.

Проте Сторона власників зайняла формальну позицію, що мінімальна заробітна плата має бути проіндексована лише на прогнозний рівень інфляції і не більше.

Тобто, відповідно до цієї позиції, мінімальна заробітна плата в 2011 році має становити з 1 січня 2011 року – 941 грн, а на 1 грудня 2011 року досягти 1004 грн.

Це означатиме фактичне заморожування реального розміру мінімальної заробітної плати й катастрофічне її відставання від фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який в цінах червня 2010 року вже становив – 1003 грн.

Таким чином нехтуються конституційні права громадянина на можливість заробляти на життя працею із забезпеченням достатнього рівня життя працівників та їх сімей, а також законодавчі норми щодо державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій.

При тому, що з початку 2009 року набула чинності законодавча норма про врахування потреб працівників і їх сімей при визначенні розміру мінімальної зарплати, вона і надалі ігнорується роботодавцями та представниками Уряду у переговорному процесі.

Профспілкова Сторона під час переговорів однозначно заявила, що будувати політику в оплаті праці базуючись на фіктивних показниках – це шлях в нікуди.

Необхідно при визначенні розміру мінімальної заробітної плати на 2011 та наступні роки брати за основу фактичну величину прожиткового мінімуму, а надалі – вести дискусію щодо врахування податку з доходів фізичних осіб, витрат на утримання членів сім’ї, інших складових необхідних для забезпечення розширеного відтворення здатності працівника до праці.

Проте переговорний процес з визначення розміру мінімальної заробітної плати знову засвідчив, що Сторона власників чекає поступок лише зі Сторони профспілок, не бажаючи вживати жодних додаткових кроків окрім констатації, що можливостей Держбюджету недостатньо для реалізації вимог профспілок.

Вважаємо, що давно назріла необхідність прийняття непопулярних серед владних еліт рішень щодо запровадження оподаткування надприбутків, отримуваних за дивідендами та депозитами; оподаткування майна, що перевищує соціальні нормативи (а досить часто й розумні межі); радикальних заходів по детінізації економіки. Це дозволило б багаторазово збільшити надходження до бюджетів усіх рівнів та, відповідно, забезпечити необхідні додаткові видатки Державного бюджету.