Share this
Twitter
Digg
Del.icio.us
Yahoo
Technorati
Googlize this
Wikio
Приводом для розмови з Національним координатором Міжнародної організації праці (МОП) в Україні Василем Кострицею стало нещодавнє відзначення в нашій державі Всесвітнього дня дій за гідну працю та оприлюднення нової доповіді МОП "Світ праці у 2010 році: від кризи до кризи?".
Наскільки загрозливими на сьогоднішній день є масштаби безробіття в Україні, чому, на думку експертів, світова фінансова криза найбільше позначилася на людях праці, чи виправдали себе запроваджені в нашій державі антикризові заходи? Про це та інше розповідає Національний координатор МОП в Україні Василь Костриця.
- Василю Івановичу, днями Ви висловили ідею про запровадження в Україні власного Національного дня дій за гідну працю. Гадаєте, ця ініціатива буде підтримана?
- Переконаний, такий захід тільки б посилив увагу суспільства до стану справ, що відбуваються в нашій державі на ринку праці. Йдеться, насамперед, про увагу та підвищення відповідальності уряду, роботодавців та організацій найнятих працівників у особі профспілок, спрямовану на посилення соціального захисту українців.
Коли йдеться про соціальний захист, то я, насамперед, наголошую на гідній праці. Без неї неможливо говорити про соціальну захищеність чи заробітну плату. Права людини повинні бути гарантовані не тільки міжнародними нормами чи національним законодавством, а й щоденною практикою уваги роботодавців та влади до цих прав. Гідна праця - це гідна зайнятість, гідні умови робочого місця, гідна винагорода за працю, гідний соціальний захист і гідне пенсійне забезпечення.
Я б тут зробив особливий наголос на неформальній зайнятості, оскільки, працюючи в тіньовому секторі, люди позбавляють себе права не лише на гідну зарплату, але і на гідний соціальний захист та достойну пенсію на схилі віку.
- Світова практика стверджує, що досягти таких стандартів можна лише через соціальний діалог між урядом, роботодавцями та профспілками.
- Наявність соціального діалогу є одним із показників соціального клімату в державі. Що ж до України, то ми на фоні цивілізованих держав не виглядаємо "білою вороною". Нагадаю, що за час, що минув після підписання у червні 2008 року Меморандуму про взаєморозуміння між МОП та Україною, сторони соціального партнерства здійснили певні кроки щодо стабілізації ситуації у сфері зайнятості, створення рівних можливостей на ринку праці, викорінення дитячої праці, запобігання торгівлі людьми, реформування системи соціального забезпечення, розвитку організацій профспілок та роботодавців, поглиблення соціального діалогу і трипартизму в державі.
Наша країна є членом МОП упродовж 56 років. Беручи на себе відповідні зобов'язання, Україна ратифікувала 64 конвенції МОП, з яких чинні - 56. Проте й нині у державі мають місце проблеми з дотриманням низки конвенцій, зокрема № 87 - про право на організацію, № 98 - про право на організацію та ведення колективних переговорів та № 95 - про захист заробітної плати.
Не можна назвати гідною зайнятість, коли людям затримують заробітну плату. На жаль, криза підштовхнула до збільшення цієї заборгованості в Україні. Якщо станом на 1 серпня вона становила 640 млн грн, то в лютому 2010 року - збільшилася майже втричі. Правда, останнім часом уряд демонструє свою наступальність у боротьбі з цією гострою проблемою.
- У доповіді МОП "Світ праці у 2010 році: від кризи до кризи?" детально проаналізовані не лише загальні світові тенденції, але й стан справ у багатьох країнах. Цікаво, що говориться там про нашу державу.
- Україна у доповіді, на відміну від аналогічних попередніх щорічних документів, згадується чи не вперше доволі часто. І, до речі, не лише зі знаком "мінус", але й з точки зору позитивних зрушень. Ця доповідь привернула увагу міжнародної спільноти, і найперше урядів держав світу, до погіршення глобального соціального клімату.
Зниження доходів відбулося практично у 80% із 152 країн, за якими робилося обстеження. У них падіння реальної зарплати становило 8%. МОП дає цьому чітке пояснення - уряди сконцентрували увагу на порятунку банків та фінансових структур фактично за рахунок платників податків, тобто громадян. Крім того, стрімке безробіття вплинуло на внутрішній стан людей. Переважна більшість громадян країн заявила, що вони мають підвищене відчуття несправедливості з боку своїх урядів. Люди зазначили, що все менше і менше задоволені роботою, яку вони мають, і рівнем свого соціального захисту. Викликає занепокоєння й те, що громадяни Німеччини, США, Великої Британії, країн Центральної Європи та пострадянського простору вважають, що перспективи для їхніх дітей значно погіршилися.
МОП назвала чотири групи країн: з високим, низьким, середнім і з відсутнім ризиком соціального неспокою. І хоча це віртуальна оцінка, але експерти МОП не виключають, що Україна (якщо не скорочуватиметься рівень безробіття, а формальна зайнятість не відновлюватиметься швидко) може опинитися в зоні високого ризику соціального занепокоєння.
Водночас у доповіді йдеться про позитивні зрушення в Україні, що відбулися у сфері зайнятості. Скажімо, наприкінці минулого і на початку нинішнього року, рівень безробіття в державі все ще зростав, досягнувши, за методологією МОП, 9,8%. Але пізніше він почав падати і на сьогодні вже сягає 8,5 %. І це, безумовно, втішає. Ще більшого оптимізму додає той факт, що Міжнародний валютний фонд днями оприлюднив новий прогноз економічного зростання в Україні на наступний рік - 4,5% ВВП. Тобто, за розрахунками експертів, рівень безробіття в країні за рік може впасти до 7,7%.
- Проте маємо й чимало проблем на ринку праці, зокрема з молоддю. Конфлікт між поколіннями може загостритися й через збільшення пенсійного віку для жінок.
- Тут, справді, вимальовуються неоднозначні тенденції. Нині вже немає сумніву, що попит на кваліфіковану робочу силу в Україні загострюватиметься. У нас, лише за офіційними даними, у 2009 році майже на 105 тис. зросла кількість зайнятих серед жінок 50-59 років та чоловіків 60-70 років. Це ще раз підтверджує, що і надалі перевагою користуватимуться висококваліфіковані працівники. Крім того, ми бачимо, що населення все більше готове працювати довше, якщо є попит на їхні руки. А це, в свою чергу, створює додаткові проблеми для молоді.
Що ж до молодих людей, то в Україні минулого року серед безробітних їх нараховувалося 17,7%, на обліку центрів зайнятості перебували майже 82 тис. випускників шкіл, вишів та профтехучилищ, а працевлаштуватися зміг лише кожен п'ятий. Тому можна лише порадіти нещодавньому рішенню уряду про надання дотацій роботодавцям для забезпечення молоді першим робочим місцем.
МОП вважає, що перехід молодих людей від школи до повної зайнятості в середньому триває два роки. Якщо випускники вищих чи середніх навчальних закладів не працевлаштовуються протягом перших 6 місяців, то вони насправді ризикують втрачати згодом до 10% свого заробітку. І негативні наслідки відкладеного працевлаштування на постійну роботу такі молоді люди відчуватимуть упродовж десяти років. Оскільки їх зарплата навіть на десятий рік все ще буде нижчою від 3 до 8% порівняно з тими, хто працевлаштувався відразу.
Чому я загострюю на цьому увагу? Бо в Україні ви знайдете цифри офіційної статистики лише щодо кількості безробітної молоді, а ось щодо періоду пошуку роботи - немає жодних даних. Це проблема не стільки центрів зайнятості, скільки стратегії державного розвитку соціально-економічної політики.
До речі, кількість тих, хто втратив надію працевлаштуватися, до кризи становила 1,1%, а під час кризи - 1,5%. Іншими словами, в Україні нині нараховується близько 200 тисяч економічно неактивних громадян, що припинили пошуки постійної роботи. Насправді, це не так мало.
- Які рекомендації дає МОП, і що корисного з них може винести для себе Україна?
- Позитивний сигнал, який дала МОП для нашої держави, полягає ще й у тому, що Україна може повернутися додокризового рівня зайнятості та безробіття вже до кінця 2012 року. До речі, для розвинутих країн, у тому числі для країн ЄС, цей прогноз погіршився, бо вони вийдуть з кризи на ринку праці аж наприкінці 2015 року. Їм потрібно буде додатково створити майже 8 млн робочих місць, а загалом у світі необхідно створити майже 14,5 млн нових місць - без врахування потреби у зайнятості нових поколінь, які планово вийдуть на ринок праці.
МОП застерігає, щоб уряди країн не дуже поквапливо сприймали перші позитивні результати і не заспокоювалися. Міжнародна організація праці наголошує, що політика кожної держави повинна бути сфокусована на економічному зростанні на основі створення зайнятості, а не виключно на фіскальних заходах, які дають хіба що тимчасовий позитив.
Насправді програма створення нових робочих місць доволі затратна, але лише у короткотерміновому періоді. Фактично країна зможе покрити такі затрати протягом п'яти років - за рахунок забезпечення зайнятості, збільшення трудових доходів населення, підвищення попиту на внутрішньому ринку споживання. Усе це, власне, може чи не найкращим чином слугувати виконанню пріоритетного завдання, проголошеного Президентом України Віктором Януковичем, щодо боротьби із бідністю.
Джерело: Державна служба зайнятості
