Про основні статутні завдання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розповідає начальник управління виконавчої дирекції Фонду у Вінницькій області Михайло Олійник:

- Михайле Петровичу, перше питання стосується самої ідеї створення Фонду. Ви безпосередньо працюєте з потерпілими на виробництві, їх сім'ями, з роботодавцями понад 10 років. Як вони оцінюють діяльність Фонду? Чи здатен він вирішити їхні проблеми? І чи потрібна Україні система загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві?

- Без перебільшення можу сказати, що до початку діяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ситуація із соціального забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання була критичною. Фактично, з початку своєї історії незалежна Україна не мала адекватної системи соціального захисту працюючих. Стара схема відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, яка діяла в Радянському Союзі, в умовах ринкової економіки виявилася недієздатною. Адже вона передбачала, що весь тягар виплат з відшкодування шкоди лягав на роботодавця, тобто на підприємство, установу, приватного підприємця або фірму, де стався нещасний випадок. Така система не відповідала економічним реаліям і не забезпечувала захист інтересів як потерпілих, так і роботодавців. Якщо за планової економіки СРСР виплати відшкодування шкоди потерпілим на виробництві перебували під жорстким контролем держави і не залежали від фінансового стану підприємства, то за ринкової економіки значна частина підприємств була просто не в змозі своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду потерпілим та оплачувати послуги реабілітації. Особливо гостро це відчувалося у нас, в аграрних областях. Глибока стагнація сільськогосподарського виробництва в дев'яності роки призвела до того, що тисячі людей, які втратили здоров'я і працездатність, фактично були покинуті напризволяще. Так, майже третина потерпілих в сільськогосподарському секторі на момент вступу в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не отримувала належних їм страхових виплат. Ці люди були практично повністю позбавлені належної допомоги. Ще більше потерпілих отримували відшкодування у мізерних об'ємах і нерегулярно. В аграрному секторі подібні порушення мали масовий характер: в деяких колективних сільськогосподарських підприємствах розмір відшкодування шкоди не переглядався роками. Повсякчасною стала натуроплата, коли потерпілому замість грошей видавали продукти або товари. Наприклад, одному з наших інвалідів (який до речі, має І групу інвалідності) видали в рахунок виплати відшкодування шкоди за декілька місяців одразу 200 кілограмів сиру. Зрозуміло, що реалізувати цей сир інваліду І групи, прикутому до ліжка, було надзвичайно важко. І це не поодинокий випадок. Коли ми в 2001 році приймали справи від підприємств, то чули безліч оповідей інвалідів, які розповідали, як їм доводилось роками випрошувати і відсуджувати у колишніх роботодавців хоча б якесь відшкодування за заподіяну здоров'ю шкоду. Про повноцінну реабілітацію і лікування взагалі не могло бути й мови. Медикаменти, путівки, додаткове харчування, навіть протези інвалідам доводилось купляти за власні кошти. Тож не дивно, що за десять років – з 1991 по 2001 – накопичилася величезна сума заборгованості перед потерпілими. Так, у 1999 році сума нарахованих виплат по відшкодуванню шкоди в Україні склала 560,5 млн. грн., в тому числі від нещасних випадків на виробництві 421,9 млн. грн., від професійних захворювань – 138,6 млн. гривень. Фактично ж було сплачено лише 343,0 млн. грн., тобто 61,2%, а заборгованість за 1999 рік склала 217,5 млн. гривень. Загальна сума заборгованості по відшкодуванню шкоди станом на 1 січня 2001 року склала 614,5 млн. грн. і продовжувала зростати, незважаючи на часткове її покриття за рахунок коштів бюджету.

І це ще не все. Вкрай небезпечним негативним наслідком існуючої системи було те, що вона створювала економічну зацікавленість роботодавця у приховуванні нещасних випадків, спонукала до тиску на потерпілого з метою відмови його від визнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом, а відтак – і до масового порушення прав потерпілих.

Тому створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України було нагальною необхідністю. По суті, Фонд став єдиною установою, головним завданням якої є соціальний захист людини праці.

Але створення Фонду було вкрай потрібно не лише потерпілим. Не менше були зацікавлені в цьому й роботодавці. Адже для переважної більшості дрібних та середніх підприємств виплата відшкодування шкоди була непосильним тягарем. Вони просто не могли сплачувати, наприклад, одноразову допомогу потерпілому, чи оплатити вартість протезу або лікування, тож швидко припиняли діяльність, і потерпілі при цьому залишалися без виплат, а люди – без роботи. Фонд дозволив їм спокійно працювати, не побоюючись банкрутства через витрати на потерпілих.

Тож запровадження Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вперше в історії нашої держави дозволило розв'язати величезний вузол проблем, зняти соціальну напругу, захистити інтереси як потерпілих на виробництві, так і роботодавців.

- 1 квітня поточного року виповнилося 10 років від початку діяльності Фонду. Десять років – достатній термін для того, щоб виявити позитивні та негативні сторони системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Що можна віднести до досягнень Фонду, і які, на Ваш погляд, існують проблеми?

- Насамперед хочу однозначно сказати, що ідею загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві в Україні вдалося успішно реалізувати. Я працюю в цій системі від початку її створення, і добре пам'ятаю скептичні настрої деяких політиків та економістів щодо можливості реалізації такої системи в нашій країні. Мовляв, Фонд не зможе поєднати інтереси роботодавців та застрахованих, не забезпечить своєчасного відшкодування шкоди та якісної реабілітації, швидко збанкрутує і стане черговою «мильною бульбашкою». Сьогодні, пройшовши десятирічний шлях напруженої та ефективної праці, ми можемо впевнено сказати: Фонд відбувся. Нам вдалося створити таку систему державного соціального страхування, яка повною мірою захищає інтереси і роботодавців і потерпілих на виробництві. Роботодавці позбавлені непомірного тягаря виплат на відшкодування шкоди, всі їхні фінансові зобов'язання вичерпуються сплатою страхового внеску, який є невеликим (у нашій області в середньому лише 0,73% від фонду оплати праці) і цілком прийнятним навіть для невеликих фірм та приватних підприємців. Водночас усі потерпілі в повному обсязі, без затримок і тяганини одержують належне їм відшкодування. Фонд також забезпечує потерпілих на виробництві повноцінною медичною та соціальною реабілітацією. Тож не дивно, що українська система соціального захисту працюючих визнана найкращою в Європі та СНД. Ми спілкуємося з експертами з Росії, Польщі, Німеччини, Італії, інших країн, і всі вони визнають, що наша система загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві є найбільш гуманною та ефективною.

Винятковою особливістю нашого Фонду є те, що ми не залишаємо людину після настання нещасного випадку і виплати відшкодування, а супроводжуємо і допомагаємо їй тривалий час, доволі часто – протягом усього життя. Якщо страхова компанія в разі страхового випадку платить людині одноразово певну суму і більше не цікавиться її долею, то Фонд прагне, насамперед, відновити здоров'я та працездатність потерпілого, допомогти йому повернутись до повноцінного життя, адаптуватися в суспільстві. Для цього ми лікуємо його в найкращих лікувальних закладах, забезпечуємо безкоштовними путівками для санаторно-курортного лікування, медикаментами, додатковим харчуванням, зубопротезуванням, очним протезуванням, слуховими апаратами. Якщо людина потребує, ми даємо їй можливість безкоштовно отримати протези, ортопедичне взуття, корсети, бандажі, спеціальні рукавички тощо. Всі інваліди, які потребують забезпечення інвалідними колясками, в тому числі з електроприводом, їх отримали вчасно і без зайвої тяганини. Окремо слід сказати про забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням. До початку діяльності Фонду це питання практично не вирішувалося. Інваліди стояли на черзі більше 10 років, тому що роботодавці не могли придбати їм автомобілі, а у держави не було на це коштів. Лише Фонд зміг забезпечити цих людей автомобілям (а на Вінниччині їх понад 300 чоловік), і регулярно сплачувати їм кошти на бензин, ремонт та технічне обслуговування.

Особливу статтю видатків Фонду становлять виплати на догляди за інвалідом. Ми всі розуміємо, як важко доглядати прикуту до ліжка людину, які потрібні кошти на масаж, процедури, догляд. Інваліди внаслідок трудового каліцтва мають можливість забезпечити гідний догляд. Всі інваліди І групи щомісяця одержують виплати на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування, які складають відповідно половину та чверть розміру мінімальної заробітної плати, а також, за наявності висновку МСЕК про потребу в спеціальному медичному догляді – додатково ще повний розмір мінімальної заробітної плати. На сьогодні виплати на три види доглядів – 1680 гривень щомісяця, для сільської місцевості, де проживає більшість наших інвалідів, це суттєві гроші. Хочу підкреслити, що ці суми сплачуються незалежно від інших виплат, тобто це – цільова виплата лише на догляди за інвалідом. Це – більше, ніж одержують інваліди будь-якої іншою категорії, включаючи інвалідів війни та чорнобильців. Сьогодні на Вінниччині 282 інваліда трудового каліцтва отримують виплати на побутове обслуговування, 172 – на постійний сторонній догляд, і 33 – на спеціальний медичний догляд.

Хочу підкреслити, що головне досягнення Фонду – це стабільність. Ми не маємо проблем із своєчасністю та повнотою страхових виплат. Усе, що людина повинна отримати відповідно до Закону, вона отримує вчасно і в повному обсязі. Фонд працює справді ефективно і стабільно. І це не лише моя думка чи думка фахівців Фонду. У Вінницькій області, починаючи з першого дня діяльності, запроваджено таку форму контакту з потерпілими як виїзні прийоми. Щомісяця я особисто виїжджаю у райони, до людей, і зустрічаюсь з потерпілими безпосередньо за місцем їх проживання. Це зручно для наших інвалідів, які часто не мають змоги дістатися до обласного центру, а на такі зустрічі зазвичай приходять всі потерпілі, які мешкають в навколишніх селах. І думка людей однозначна – Фонд потрібен. Більшість з тих, хто постраждав на селі, лише з появою Фонду змогли одержувати регулярне і достойне відшкодування, дістали змогу якісно лікуватися в лікарнях, санаторіях чи амбулаторно, отримати протезно-ортопедичні вироби та інші засоби технічної реабілітації. Звичайно, є і запитання, людей цікавить підвищення розміру страхових виплат. По кожному випадку звернення ми проводимо ретельну перевірку, розбираємося в ситуації. Ми відкриті для будь-яких контактів. Кожен потерпілий не лише має право, а й повинен знати, на які соціальні виплати чи послуги він має право, як їх отримати, яким чином розрахований його розмір відшкодування, коли і як буде проведений перерахунок тощо. Я хочу, щоб наші читачі розуміли – Фонд не приватна страхова компанія, яку цікавить лише прибуток, Фонд безприбуткова організація. Наша мета інша – відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві, повне та своєчасне відшкодування їм заподіяної шкоди. За дотриманням прав потерпілих Фондом держава здійснює постійний і жорсткий контроль. І це, безумовно, правильно.

Щодо проблем, то, на мій погляд, нам необхідно більше приділяти уваги профілактиці нещасних випадків на виробництві. Цей напрям визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» як першочергове завдання Фонду, і в цьому напрямі слід працювати більш активно.

- Ви сказали, що одним із напрямів діяльності Фонду є реабілітація потерпілих на виробництві. Розкажіть, будь ласка, що входить у це поняття і як Фонд допомагає людям, які втратили здоров'я на виробництві, повернутися до повноцінного життя?

- Справді, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих є одним із головних обов'язків Фонду, закріплених в базовому Законі. Держава в особі Фонду взяла на себе турботу про відновлення здоров'я та працездатності потерпілих, повне та своєчасне їх лікування та реабілітацію. Для нашої аграрної області це має надзвичайно важливе значення. Сільськогосподарське виробництво, на жаль, залишається вельми травматичним та небезпечним в плані виникнення професійних захворювань. Найчастіше трапляються важкі травми голови, травматичні ампутації кінцівок, закриті травми живота й грудної клітини. Нерідкими є важкі опіки, що вимагають тривалого й вартісного лікування. З професійних захворювань поширені полінейропатії, вібраційна хвороба (це професійна патологія працівників сільського господарства: доярок, механізаторів, водіїв), наслідки отруєнь пестицидами та отрутохімікатами.

Завдяки Фонду такі потерпілі мають можливість отримати повноцінне та своєчасне лікування. Я вже зазначав, що Фонд супроводжує потерпілого з першого дня, коли сталося нещастя. Ми забезпечуємо лікування потерпілих на виробництві в районних, міських, спеціалізованих та обласних лікарнях, а також в науково-дослідних інститутах. Все, що потрібно для якнайшвидшого одужання потерпілого, фінансується Фондом. За 10 років існування ми пролікували в лікувально-профілактичних закладах понад 2 тисячі осіб. Щоб зрозуміли, наскільки це складна і дороговартісна задача, наведу один приклад. В минулому році стався нещасний випадок з молодим чоловіком, 33-річним слюсарем-електриком одного з вінницьких ЖЕКів. Внаслідок порушення правил техніки безпеки він отримав важкий опік вольтовою дугою ІІІ ступеню, декілька днів перебував в реанімації, потім тривалий час лікувався в опіковому відділенні. Для лікування таких хворих застосовують раннє хірургічне лікування опіків із закриттям післяопераційних ран ксеношкірою. Ксеношкіра – це свиняча шкіра, яка оброблена рідким азотом з подальшою ліофільною сушкою, вона призначена для пересадки замість обпаленої шкіри. Це єдиний спосіб врятувати життя хворому з важкими опіками. Але ксеношкіра надзвичайно дорога, вартість її в потрібних для пересадки об'ємах складає понад 10 тисяч гривень. І в подальшому можуть знадобитися повторні пересадки. Тож вартість лікування хворого з 50-60% опіків може сягати 30-40 тисяч гривень. Зрозуміло, що заплатити такі кошти для переважної більшості людей неможливо. А Фонд фінансує такі витрати. І цього молодого чоловіка, про якого я розповідаю, незважаючи на важкі опіки, вдалося повністю вилікувати. Він одужав і продовжує працювати. І таких прикладів у нашій діяльності – маса.

Крім лікування в стаціонарі, потерпілі, які потребують медикаментозного лікування за наслідками трудового каліцтва або професійного захворювання згідно висновку МСЕК, також мають можливість одержати необхідні їм медикаменти та лікарські засоби безкоштовно, за рахунок коштів Фонду. Серед більш ніж 3 тисяч потерпілих, яким ми допомогли і допомагаємо лікуванням – хворі на важку професійну астму, полірадікулонейропатії, наслідки черепно-мозкових травм тощо. Ви всі буваєте в аптеках і знаєте, яке дороге сьогодні лікування. Один флакон серетиду коштує понад 460 гривень, і в ньому лише 25 доз. Чи може жінка чи чоловік в селі дозволити собі цю життєво необхідну «розкіш»? А Фонд забезпечує потерпілих ліками, не лише рятуючи їм життя, але й даючи змогу відновити здоров'я.

Коли я спілкуюся з нашими інвалідами, то завжди чую подяки за санаторно-курортне лікування. Справді, переважна більшість з них, особливо в селі, до початку діяльності Фонду не могла й мріяти про те, щоб відновити здоров'я на курортах Криму, Одеси чи Трускавця. Сьогодні всі інваліди, які потребують забезпечення путівками, отримують їх вчасно: інваліди І групи – щорічно, інваліди ІІ групи – раз на 2 роки, інваліди ІІІ групи – раз на три роки. Лише за І півріччя поточного року інвалідам Вінниччини було видано 153 путівки на загальну суму понад 1,3 мільйона гривень. Всього ж за 10 років нашої роботи робочими органами виконавчої дирекції Фонду у Вінницькій області було оздоровлено в санаторіях майже 2 тисячі інвалідів трудового каліцтва та професійного захворювання. Усім, хто виїжджав на лікування до санаторіїв, Фонд відшкодував також вартість проїзду до санаторію і назад. Окремо хочу зазначити, що найбільш важка категорія інвалідів – так звані спинальники, інваліди з ушкодженнями хребта і спинного мозку, не лише отримують спеціальні путівки до профільних санаторіїв в Саках і Слов'янську терміном лікування 45 днів, але й забезпечуються супроводом і спеціальним транспортом для доставки до залізничної станції й від станції до санаторію.

Тож маємо відповідний ефект. Наведу декілька прикладів. 45-річний верстатник внаслідок падіння на ноги дерев'яних колод отримав важкий закритий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням. Подібні травми можуть бути вельми небезпечними в плані стійкої непрацездатності, адже супроводжуються пошкодженням м'яких тканин, судин, нервів. Після курсу санаторно-курортного лікування потерпілий відчув позитивні зміни у своєму стані, зменшилися болі, покращилася функція пошкодженої кінцівки. Повторний огляд МСЕК підтвердив, що стан потерпілого дійсно покращився. Якщо при первинному огляді йому було встановлено ІІ групу інвалідності, то при повторному, після санаторно-курортного лікування, експерти дійшли висновку, що є підстави для зменшення групи інвалідності до третьої. А це означає, що відтепер потерпілий може виконувати роботу у спеціально створених умовах. Тож вдало проведене комплексне лікування, важливою складовою якого було санаторно-курортне лікування, повернуло людині працездатність.

Інший приклад. 40-річна жінка, яка працювала на Вінницькій кондитерській фабриці вальцювальницею, внаслідок падіння з двометрової висоти отримала закритий трьохкістковий перелом лівої гомілки зі зміщенням та підвивихом ступні назовні. МСЕК встановила їй ІІІ групу інвалідності та 50% втрати працездатності. Ефективно проведене комплексне лікування, яке включало перебування в санаторії, дозволило зменшити ступінь втрати працездатності до 35%.

Крім лікування, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві забезпечує потерпілих протезно-ортопедичними виробами. Їх в нашій області потребують понад 550 інвалідів. При цьому протезування може здійснюватися не лише в державних, але й в приватних підприємствах, з якими Фонд уклав договори, і наші інваліди мають змогу отримати протезно-ортопедичні вироби найвищої категорії складності.

Тож комплексна реабілітація потерпілих – невід'ємна складова діяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків, і з цим завданням ми справляємося успішно.

- Ви неодноразово говорили про те, що Фонд проводить відшкодування шкоди потерпілим на виробництві. Що це означає і на які виплати може розраховувати людина, яка втратила здоров'я на виробництві?

- Повертаючись знов до того, що Фонд супроводжує потерпілого з першого дня, хочу зауважити, що серед наших виплат є такі, про які потерпілий може навіть не здогадуватися, що їх йому сплачує Фонд. Наприклад, отримуючи на підприємстві чи установі виплати в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (лікарняні), потерпілий думає, що їх платить роботодавець. Насправді ж – це кошти Фонду, який перерахував їх підприємству згідно із заявою-розрахунком. І ці кошти складають чималу суму. Так, в рік по нашій області сплачується потерпілим майже 2 мільйони гривень в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Інший приклад – виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Хоча ці пенсії сплачує Пенсійний фонд, але Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві відшкодовує йому ці витрати. На це теж витрачається понад 2 мільйони гривень щорічно.

В разі встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності Фонд сплачує йому одноразову допомогу, яка визначається із розрахунку середньомісячного заробітку за кожен відсоток втрати працездатності, але не більше встановленого законодавством обмеження, на сьогодні це 57600 гривень. Це істотна підтримка для потерпілих, і одноразова допомога, яку отримують близько 200 потерпілих щорічно – одна з найбільших статей витрат, за період діяльності Фонду по Вінницькій області це понад 37 мільйонів гривень.

Найбільше коштів витрачається на щомісячну грошову виплату, яка компенсує частину втраченого заробітку потерпілого – за десять років це 132,2 мільйона гривень. Це не дивно, адже на обліку у Вінницькій області перебуває понад 5 тисяч потерпілих і 360 утриманців, годувальники яких загинули на виробництві. Щомісячна грошова сума, яка становить відповідний відсоток від середньомісячного заробітку потерпілого (до 100% включно) сплачується протягом усього періоду, визначеного МСЕК, а при стійких необоротних наслідках ушкодження здоров'я – довічно.

Важливими і суттєвими є виплати членам сімей загиблих на виробництві. За весь період діяльності Фонду ми опікувалися майже тисячею утриманців, годувальники яких загинули внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання на Вінниччині. Переважна більшість – це діти, батьки яких загинули на виробництві. Їм Фонд сплатив одноразову допомогу в розмірі п'ятирічного заробітку померлого на сім'ю плюс по одній річній сумі заробітку на кожного з утриманців. Ці кошти дають змогу дітям-сиротам отримати гідну освіту і знайти своє місце в житті. Нещодавно я отримав лист від дружини загиблого на виробництві механізатора, матері трьох дітей. Вона дякувала Фонду за ту допомогу, яку він надавав цій сім'ї протягом кількох років. Завдяки цьому жінка змогла вивчити двох синів та доньку, поставити їх на ноги. І таких випадків за десять років можна згадати безліч. Крім дітей, батьки яких загинули на виробництві, ми опікуємося непрацездатними членами родин померлих. Так, щомісячну допомогу отримують престарілі батьки, які втратили дітей на виробництві, члени сім'ї загиблого, які не працюють та доглядають його дітей до 8-річного віку, а також інваліди – члени сім'ї потерпілого. Загалом на ці цілі за десять років витрачено по області майже 30 мільйонів гривень. Крім того, Фонд несе витрати на поховання потерпілого. Сьогодні це теж чимала сума грошей – понад 300 тисяч гривень було виплачено Фондом на поховання померлих на виробництві на Вінниччині.

Всього за період діяльності Фонду у Вінницькій області виплачено потерпілим 227 мільйонів 865 тисяч гривень, в тому числі на відшкодування шкоди – 200 мільйонів 272 тисячі, на реабілітацію – 27 мільйонів 593 тисячі гривень.

- Михайле Петровичу, Ви говорили про те, що необхідно більше приділяти уваги профілактиці нещасних випадків на виробництві. Як вирішується на Вінниччині ця першочергова функція Фонду згідно чинного законодавства.

- Для виконання цієї функції на початку 2003 року в управлінні було створено службу страхових експертів з охорони праці в кількості 6 осіб на 16 міжрайонних відділень, яка почала займатись профілактикою нещасних випадків на виробництві та профзахворювань.

В подальшому служба страхових експертів поповнювалась відповідними спеціалістами (страховими експертами з охорони праці) і на сьогоднішній день функціонує в кількості 19 чоловік, з них 16 працює у міжрайонних відділеннях.

За цей період службою страхових експертів проведено 8834 перевірки стану профілактичної роботи з охорони праці підприємств, організацій та установ області, в результаті яких виявлено 87148 порушень нормативно-законодавчих актів з охорони праці, на які власникам підприємств надані відповідні подання щодо усунення виявлених порушень, чим попереджено близько тисячі нещасних випадків на виробництві.

Протягом діяльності Фонду надано допомогу потерпілим у формуванні 942 особових справ, проведено понад 7100 консультацій страхувальникам. Спільно зі спеціалістами з охорони праці райдержадміністрацій, управлінь агропромислового розвитку, представниками державного нагляду за охороною праці та профспілок взято участь у проведенні 445 семінарів, 854 нарад, 237 засіданнях «круглих столів». Здійснено 720 виступів у засобах масової інформації, вивчено позитивний досвід профілактичної роботи з охорони праці понад 530 підприємств області, який поширюється на підприємства подібного профілю.

Результативна робота з профілактичної діяльності не може бути досягнута без налагодження тісної співпраці з усіма соціальними партнерами, органами законодавчої і виконавчої гілок влади, органів місцевого самоврядування на теренах області.

Управління виконавчої дирекції Фонду у Вінницькій області активно працює в цьому напрямі: я являюсь членом обласної комісії з питань безпечної життєдіяльності населення, де за участю соціальних партнерів розглядаються питання стану охорони праці в області. Управління готує пропозиції до Регіональної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Налагоджена тісна співпраця з органами державного нагляду за охороною праці. Так, начальник відділу організації профілактики нещасних випадків та профзахворювань управління щотижнево бере участь в нараді керівного складу управління Держгірпромнагляду по Вінницькій області.

Страхові експерти відділень враховують в своїх планах роботи плани роботи управління Держгірпромнагляду, який вони щомісячно отримують електронною поштою.

Спільно з представниками органів державного нагляду страхові експерти беруть участь в комплексних перевірках стану охорони праці на підприємствах відповідних районів.

Страхові експерти проводять політику Фонду за напрямом профілактики нещасних випадків на виробництві та профзахворювань через районні комісії з питань безпечної життєдіяльності населення, де вони є членами цих комісій, а також через постійно діючі комісії з навчання та перевірки знань з питань охорони праці при райдержадміністраціях, як члени цих комісій.

Основним напрямом профілактичної роботи з питань охорони праці є навчання відповідних спеціалістів, які вирішують питання охорони праці. Фондом щорічно виділяються кошти на цей напрям роботи. Щорічно управління організовує навчання з питань охорони праці 500-600 відповідних спеціалістів, випускає інформаційні бюлетені про стан виробничого травматизму в області з розміщенням їх в громадському транспорті, розповсюджує нормативні документи з охорони праці (правила, інструкції з охорони праці тощо) серед роботодавців.

Представники управління та відділень беруть участь в теле- і радіопередачах, темою яких є охорона праці. Стан виробничого травматизму в області раз в півріччя широко висвітлюється в обласній газеті «Вінниччина», а також в районних друкованих ЗМІ. Тільки за І півріччя 2011 року було здійснено 44 публікації на тему виробничого травматизму та профілактичної роботи.

- Які результати проведеної профілактичної роботи з охорони праці на підприємствах області, адже кінцевим результатом цієї профілактики повинно бути зменшення каліцтв та смертей на виробництві.

- Якщо проаналізувати динаміку виробничого травматизму з початку діяльності Фонду, то в області в 2001 році на виробництві було травмовано 581 працівник з них 40 смертельно. Починаючи з 2003 року, намітилася стійка тенденція поступового зменшення кількості травм на виробництві і за минулий 2010 рік в області було травмовано 301 працівник, в тому числі загинуло 12, тобто загальний травматизм зменшився за це десятиріччя на 49%, а смертельний - на 70%, як кажуть, коментарі тут зайві, тобто результат проведеної роботи значний.

Не суттєвий, але все ж таки вплив на зниження травматизму за цей період призвело і зниження кількості застрахованих осіб в робочих органах Фонду, кількість працюючих на умовах трудового договору в області зменшилася з майже півмільйона працівників до 400 тисяч в 2010 році, тобто на 20%., хоча кількість зареєстрованих у Фонді підприємств та роботодавців збільшилася з 21,5 тисяч до 37 тисяч, або 46%.

Це свідчить про ганебну практику застосування роботодавцями оформлення трудових відносин з працівниками на умовах цивільно-правових угод, що позбавляє працівників соціального захисту, передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в разі настання нещасного випадку або виникнення професійного захворювання. А тому проводимо роз'яснювальну роботу серед працівників підприємств, населення щодо переваг оформлення трудових відносин згідно з Кодексом законів про працю.

Прес-служба ФСС НВПЗ