Share this
Twitter
Digg
Del.icio.us
Yahoo
Technorati
Googlize this
Wikio
Export PDF
Хворі на хронічну ниркову недостатність поки що не дочекалися вирішення питання про способи фінансування процедури гемодіалізу
На початку березня цього року пацієнти-гемодіалізники – мешканці Черкаської та Чернігівської областей вийшли на акцію протесту під стіни Кабінету Міністрів України з вимогою не позбавляти їх права на лікування у приватному німецькому закладі «Фрезеніус», бо гемодіалізу такого самого рівня якості вони не зможуть отримати в обласних лікарнях. А саме від цієї процедури, проведеної якісно і вчасно, залежить стан їхнього здоров’я і власне життя. Після акції протесту хворих у Міністерстві охорони здоров’я була створена спеціальна комісія, яка досліджувала проблеми з лікуванням пацієнтів із хронічною хворобою нирок V стадії.
Олександр ПЕТРЕНКО, наш кореспондент
Підсумки роботи спеціальної комісії МОЗ мали бути оприлюднені наприкінці березня. Проте все закінчилося лише проведенням в агентстві Укрінформ круглого столу під назвою «Загрозливі масштаби поширення хронічних хвороб нирок серед українців та забезпечення доступу до лікування пацієнтів із цими захворюваннями». Цей захід засвідчив: позиції сторін конфлікту залишилися незмінними, натомість хворим доведеться ще чекати й чекати задоволення своїх вимог, точніше, виборювати право на життя.
Діагноз: дефіцит совісті
В Україні, на відміну від більшості країн, які успішно реалізують державні програми розвитку нефрологічної допомоги, забезпечення хворих гемодіалізом здійснюють місцеві органи влади, відповідно, за рахунок місцевих бюджетів. Але, з огляду на ситуацію з грошима в регіонах, а також вартість лікування одного хворого (приблизно 120–150 тис. грн на рік), можна уявити реальний стан справ. Проте насправді, як показує життя, рівень надання нефрологічної допомоги часто залежить від волі місцевих чиновників, а не тільки від розміру бюджету регіону. В Європі, та й у сусідній нам Росії, держава платить за лікування пацієнта незалежно від того, де він отримує гемодіаліз – у державному чи приватному центрі. Наприклад, у Польщі 40% центрів гемодіалізу – приватні, в Угорщині – 90%, у Словаччині – 30%.
Нещодавно й Україна пішла таким шляхом – у 2009 році в Черкасах, а через рік і в Чернігові, відкрилися перші в країні німецькі приватні центри діалізу «Фрезеніус». Обстеження, процедури, проведення лікування методом гемодіалізу, а також додаткові необхідні ліки для всіх пацієнтів на початку роботи центрів були безкоштовні – розрахунок із центрами проводили Черкаська та Чернігівська облдержадміністрації.
Однак, як знову нагадали учасники круглого столу, з початком 2011 року місцеві органи влади не продовжують контракту з німецьким центром і таким чином повністю припиняють фінансування лікування хворих. Натомість пацієнтам пропонують «добровільно» повернутися на лікування до обласних лікарень. Проте після отримання якісного гемодіалізу в німецькій клініці пацієнти вже не хочуть повертатися до лікування в обласній лікарні, бо бояться погіршення стану свого здоров’я, а також ризику інфікування вірусними гепатитами.
Чим же пояснюють місцеві чиновники неможливість, як вони заявляють, перерахування коштів на лікування хворих у приватні медичні заклади?
В Україні сотні хворих, аби потрапити на гемодіаліз, змушені чекати своєї черги на цю життєво необхідну для них процедуру
«Якщо сьогодні хоч одну копійку я перерахую в приватний центр, завтра прийдуть зацікавлені органи і скажуть: на яких підставах?»– стверджує Галина Василькова, начальник головного управління охорони здоров’я Чернігівської облдержадміністрації.
Ось такий глухий законодавчий кут змальовують керівники медицини на місцях. Хоча юристів приватного центру «Фрезеніус» такими аргументами чиновники – учасники круглого столу не переконали. За словами представника клініки Романа Шурдука, нормативна база для здійснення закупівлі послуг з гемодіалізу є навіть сьогодні.
«Закон про здійснення державних закупівель передбачає, що в межах цього Закону здійснюється закупівля медичного обслуговування, тобто медичних послуг. Сумнівів щодо законності закупівлі, зокрема діалізу, жодного разу не виникало», – наголосив представник клініки.
Міністерство охорони здоров’я: лише арбітр
Одну з причин виникнення проблеми з лікуванням хворих у Чернігові та Черкасах назвав на засіданні круглого столу директор департаменту розвитку медичної допомоги МОЗ України Микола Хобзей. «В Україні немає загальнодержавної програми опіки хворих на ниркову недостатність, програми, яка б визначала пріоритети діагностики, лікування і проведення терапії цим хворим. Усе навантаження з вирішення проблем таких хворих лягає на місцеві бюджети», – зазначив він. І додав: міністерство лише встановлює правила гри на цьому полі. Але, як видається, правила гри, що встановлює місцева влада, виявляються дієвішими. Є в чиновників конфлікт з приватною клінікою (про суть якого так і не вдається дізнатись), тож і кошти туди не перераховуються. А законні підстави для цього, зважаючи на недосконалість нашого законодавства, завжди можна знайти.
Єдиним досягненням міністерства, за словами Миколи Хобзея, є те, що на початку березня був виданий наказ «Про затвердження Методики розрахунку тарифів лікування хворих на хронічну хворобу нирок V стадії з застосуванням гемодіалізу», який уже 17 березня зареєстровано в Міністерстві юстиції. За словами директора Департаменту розвитку медичної допомоги, це дає можливість тим закладам, які займаються лікуванням хворих із хронічною нирковою недостатністю, розрахувати вартість цієї послуги за єдиною методикою, що гарантує її економічну обґрунтованість. Та чи допоможе це уладнати конфлікт у Чернігові та Черкасах, – невідомо. Адже фірма «Фрезеніус», як зазначив нашому виданню її директор Володимир Подворний, і сьогодні готова надавати послуги за ціною державних лікувальних установ (а це від 800 до 1200 грн за сеанс гемодіалізу). Проте це нітрохи не цікавить місцевих чиновників.
Утім, хворі на хронічну ниркову недостатність із Чернігова та Черкас мають хоч гіпотетичний вибір між державними та приватними лікувальними закладами. А в інших регіонах України сотні хворих, аби потрапити на гемодіаліз, взагалі змушені чекати своєї черги. За словами завідуючої Центром нефрології та діалізу Миколаївської обласної лікарні Тетяни Костиненко, нині медики просто не можуть надати допомогу всім пацієнтам.
«У нас за минулий рік в області 218 чоловік у черзі. Лікар не може стояти як Господь Бог і вирішувати, кому жити, а кому ні», – зазначила завідуюча центром.
Тетяну Костиненко підтримав директор Інституту нефрології АМН України, професор Микола Колесник, який зазначив, що лише 20% хворих забезпеченні в Україні гемодіалізом. Він розповів, що в нашій країні нині працює 345 нефрологів, тобто менше ніж 8 лікарів на 1 млн населення. Для порівняння, у країнах ЄС на 1 млн мешканців – 33 нефрологи.
Загалом круглий стіл «Загрозливі масштаби поширення хронічних хвороб нирок серед українців та забезпечення доступу до лікування українських пацієнтів із цими захворюваннями» мав би закінчитися простим висновком: потрібна державна програма допомоги хворим і державне, незалежне від доброї (чи недоброї) волі місцевої влади, фінансування. Якби можна було вигадати інший велосипед, це вже давно зробили б в інших країнах. Та учасникам круглого столу забракло для цього висновку часу.
